До Європейського Союзу входять 27 країн, що вирішили поступово об'єднати свої провідні технології, ресурси та разом творити своє майбутнє. Протягом періоду розширення, що триває вже понад 50 років, вони сформували зону стабільності, демократії та сталого розвитку, зберігаючи культурне розмаїття, толерантне відношення та індивідуальні свободи.
Діяльність ЄС заснована на чотирьох договорах. Перші три договори — Договір про створення Європейського об'єднання вугілля та сталі, Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства, відомий як Римський договір, підписаний 25 березня 1957 року, та Договір про створення Європейського співтовариства атомної енергії - створили Європейські Співтовариства, тобто систему прийняття загальних рішень у вугільній та сталеливарній промисловості, ядерній енергетиці та інших основних галузях економіки країн ЄС. Поступово, Європейське Економічне Співтовариство взяло на себе відповідальність за широке коло питань, в тому числі за соціальну, регіональну політику і питання охорони навколишнього середовища. Оскільки це об'єднання перестало бути виключно економічним співтовариством, згідно з четвертим договором - Договором про Європейський Союз, підписаним 7 лютого 1992 року в Маастрихті - його було перейменовано на Європейське Співтовариство. Саме цей договір і створив нову структуру, яка має як політичний, так і економічний характер і відома як Європейський Союз.
ЄС є унікальним міжнародним утворенням, оскільки поєднує в собі ознаки міжнародної організації та держави, хоча формально не є ані тим, ані іншим. ЄС — це об'єднання демократичних європейських країн, що спільно працюють задля миру та процвітання. Країни ЄС утворили спільні інституції, яким делегували частину своїх повноважень у прийнятті рішень. Трьома основними інституціями ЄС є Європейський Парламент, що представляє інтереси громадян ЄС і безпосередньо ними обирається; Рада Європейського Союзу, що представляє окремі країни ЄС; та Європейська Комісія, що виражає інтереси ЄС в цілому. Цей інституційний трикутник виробляє політику та закони, які діють на території ЄС.
Європейський Союз демонструє, яким чином країни можуть успішно об'єднати свої економічні і політичні ресурси в спільних інтересах. Сприяючи становленню безпеки і стабільності в ширшому світовому аспекті, ЄС допомагає створювати безпечніші і більш сприятливі умови життя в межах своїх власних кордонів. В той же час, Європейський Союз завжди готовий поділитися своїми здобутками та цінностями з країнами та людьми, що знаходяться поза його межами.
Історично, першочергове завдання ЄС, створеного невдовзі після закінчення другої світової війни, полягало в згуртуванні націй та народів Європи. Однак, по мірі вступу до ЄС нових країн та розширення сфери його відповідальності, виникла необхідність у визначенні відносин Європейського Союзу з рештою країн світу. Подібно до того, як ЄС працює в межах власних кордонів для усунення торгових бар'єрів, розвитку менш заможних регіонів і сприяння мирній співпраці, він працює разом із іншими країнами та міжнародними організаціями над тим, аби переваги відкритих ринків, забезпечення економічного зростання та стабільності в нашому все більш взаємозалежному світі стали надбанням кожної людини. У той самий час, ЄС відстоює свої законні економічні та торгові інтереси на міжнародній арені.
Ідея про те, що єдина Європа повинна діяти на світовій арені як єдине ціле, стала стимулом для співпраці країн ЄС у процесі вироблення послідовного підходу до реалізації зовнішньої політики. Протягом двох останніх десятиліть Європейський Союз активізує зусилля, спрямовані на те, щоб роль, яка відводиться йому в розв'язанні питань міжнародної політики, більш відповідала його економічному статусу. Конфлікти, що спалахнули в Європі після падіння Берлінської стіни, переконали лідерів ЄС у необхідності ефективних спільних дій. Це переконання було також підкріплене заходами щодо боротьби з міжнародним тероризмом.
Одним із головних завдань, які сьогодні постають перед Європейським Союзом, є розширення території миру, безпеки та добробуту за межі ЄС. Для виконання цього завдання Європейський Союз розробляє та реалізує спільну зовнішню політику та політику безпеки, виступаючи, тим самим, реальною силою, яка забезпечує стабільність, співпрацю та порозуміння в ширшому світовому контексті.
Європейську політику сусідства (ЄПС) було розроблено у 2004 році з метою уникнення появи нових ліній поділу між розширеним ЄС та його сусідами. ЄПС сприяє зміцненню добробуту, стабільності та безпеки як країн ЄС, так і сусідніх держав і потребує дій як з боку країн-сусідів, так і з боку Європейського Союзу.
Європейська політика сусідства розповсюджується на країни, що межують з ЄС: Азербайджан, Алжир, Білорусь, Вірменію, Грузію, Єгипет, Ізраїль, Йорданію, Ліван, Лівію, Марокко, Молдову, окуповані Палестинські Території, Сирію, Туніс та Україну. Хоча Росія також є сусідом ЄС, її відносини з ЄС розвиваються в рамках Стратегічного партнерства.
Принципи Європейської політики сусідства вперше було викладено у Повідомленні Європейської Комісії під назвою "Розширена Європа" у березні 2003 році, а в травні 2004 року з'явився більш детальний Стратегічний документ щодо Європейської політики сусідства. У Повідомленні від грудня 2007 року Комісія встановила цілі та визначила напрямки, де були необхідні додаткові зусилля з боку ЄС для підтримки ЄПС у 2008 році та в майбутньому, а саме:
ширші зобов'язання щодо сприяння економічній інтеграції та покращення доступу до ринку
більш амбітні досягнення у сфері керованої міграції: спрощення законних короткострокових подорожей; спрощення процедури отримання віз для певних категорій населення, наприклад, студентів, бізнесменів, представників не урядових організацій, журналістів, державних службовців, використовуючи можливості відповідно до існуючих правил
подальша участь у врегулюванні "заморожених" конфліктів у сусідніх країнах, використовуючи повний спектр інструментів, що є в розпорядженні ЄС
посилена підтримка з боку ЄС реформ у країнахпартнерах в таких сферах як енергетика, зміна клімату, навколишнє середовище, рибальство, транспорт, морська політика, дослідження, інформаційне суспільство, освіта, зайнятість та соціальна політика
більше особистих контактів між людьми, більше обмінів за освітніми програмами та між молоддю, дослідниками, представниками громадянського суспільства та культурної сфери, підприємцями, профспілками, регіональними органами влади та органами місцевого самоврядування тісніша політична та регіональна співпраця.
Своїм сусідам Європейський Союз запропонував привілейовані відносини, що будуються на взаємних зобов'язаннях стосовно відданості спільним цінностям: демократія та права людини, верховенство права, належне врядування, принципи ринкової економіки та сталий розвиток. ЄПС виходить за межі існуючих відносин, пропонуючи країнам-учасницям глибші взаємини на політичному рівні та ширшу економічну інтеграцію. Рівень очікувань від таких відносин залежатиме від міри, в якій ці цінності поділятимуть партнери. ЄПС залишається відмінним від процесу розширення і не має на меті визначити, як у майбутньому розвиватимуться відносини країн-партнерів з ЄС.
Для подальшого розвитку та поглиблення стосунків з країнами-партнерами, розбудови спільної зони стабільності, безпеки та добробуту, ЄС та кожна країна-партнер в рамках ЄПС дійшли згоди щодо цілей реформування цілого ряду сфер в рамках таких "спільних" напрямів як співробітництво з питань політики та безпеки, економічні та торгівельні аспекти, мобільність, довкілля, інтеграція транспортних та енергетичних мереж, а також співробітництво в галузі науки та культури. ЄС надає фінансову та технічну допомогу для сприяння процесу досягнення цих цілей, підтримуючи, таким чином, власні зусилля країн-партнерів.
Основним інструментом реалізації Європейської політики сусідства на національному рівні є двосторонні Плани дій, прийняті та погоджені між Європейським Союзом та кожною країною-партнером. План дій визначає програму політичних та економічних реформ і короткострокові та середньострокові пріоритети.
21 лютого 2005 року на засіданні Ради з питань співпраці між Україною та ЄС було офіційно затверджено трирічний План дій Україна-ЄС. У березні 2008 року ЄС та Україна опублікували спільну доповідь про виконання Плану дій, в якій було подано огляд досягнень та зрушень в таких сферах як політичний діалог, економічно-соціальні реформи, торгівля, ринок та регуляторні реформи, юстиція, свобода та безпека, транспорт, енергетика, довкілля, інформаційне суспільство та науково-дослідна діяльність, освіта та охорона здоров'я. Також було ухвалене рішення про подовження Плану дій ще на один рік, а з 2009 року його замінить новий практичний інструмент, що визначатиме подальшу програму реформ. В квітні 2008 року Єврокомісія також презентувала більш детальний звіт, який окреслює поступ, досягнутий в ході виконання Плану дій.
Протягом 2005-2008 років допомога ЄС Україні головним чином була направлена на підтримку реалізації ключових завдань, визначених Планом дій, які в свою чергу, покликані забезпечити процес реформування.
Сума допомоги ЄС Україні в рамках програми ТАСІС зросла з 88 млн. євро у 2005 році до 100 млн. євро у 2006. Після того, як у 2007 році вступив в дію Європейський інструмент сусідства та партнерства, загальна сума фінансової та технічної допомоги зросла до 144 млн. євро, що втричі перевищує обсяг у 2002 році. Загальна сума фінансування, запланована для України в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства на період 2007-2010 років складає понад 500 млн. євро. Пріоритетними сферами співпраці залишаються енергетика, торгівля, питання підтримки угоди про реадмісію. Підтримка розвитку політичної сфери, а також проведення реформ, передбачених Планом дій Україна-ЄС, забезпечується також за допомогою інструментів Твіннінг та ТАІЕХ, докладніше про які іде мова у наступному розділі.
На регіональному рівні співробітництво відбувається в транспортній, енергетичній сферах, з питань охорони навколишнього середовища, а також управління на кордонах, включаючи діяльність Місії ЄС з прикордонної допомоги Україні та Молдові.
Співпраця з сусідніми країнами підтримується за допомогою реалізації програм транскордонного співробітництва, що включає в себе прикордонну інфраструктуру, забезпечення управління та регіональний розвиток. Окрема тематична програма „Міграція та надання притулку" доповнює розпочату в Україні політику та регіональне співробітництво у цій дуже важливій сфері. Підтримка громадянського суспільства в сфері прав людини та демократизації забезпечується в рамках Європейського інструменту з демократії та прав людини. Також продовжується активна підтримка в сфері ядерної безпеки, що розпочалася ще на початку 90-х років. В сфері освіти співпраця та реформи відбуваються через програми Tempus, Erasmus Mundus та деякі інші.
З 2007 року, який позначає початок нового бюджетного циклу в ЄС, фінансову та технічну підтримку Європейської політики сусідства та країн, що в неї входять, забезпечує Європейський інструмент сусідства та партнерства.
У 2007 році ЄС запровадив Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП), який замінив програму ТАСІС та сформулював нові пріоритети діяльності ЄС.
Починаючи з 1 січня 2007 року Європейський інструмент сусідства і партнерства став основним джерелом фінансування для 17 країн-партнерів ЄС, включаючи Україну. Розроблений задля стратегічного продовження існуючих раніше програм, головною метою ЄІСП, як вже було зазначено вище, є створення території спільних цінностей, стабільності та добробуту, тіснішої співпраці та поглибленої економічної та регіональної інтеграції завдяки охопленню широкого спектру сфер співпраці.
Можна виділити такі інноваційні напрямки та механізми ЄІСП:
транскордонне співробітництво
механізм сприяння реформам управління
програми Твіннінг та ТАІЕХ
бюджетна підтримка.
Транскордонна співпраця на зовнішніх кордонах ЄС є ключовим пріоритетом для Європейської політики сусідства. Запровадження Європейського інструменту сусідства і партнерства (ІЄСП) значно збільшило обсяг транскордонного співробітництва як кількісно, такі якісно.
В рамках програм транскордонного співробітництва фінансуються спільні програми, що виконуються сусідніми країнами. Головна мета таких програм полягає в підтримці сталого розвитку по обидва боки зовнішніх кордонів ЄС, в допомозі задля зменшення різниці у стандартах життя, у розв'язанні існуючих проблем та наданні додаткових можливостей, пов'язаних із розширенням ЄС і близькістю регіонів через їх наземні й морські кордони.
Зокрема, програми транскордонної співпраці спрямовані на:
• підтримку економічного та соціального розвитку в регіонах по обидва боки спільних кордонів
• розв'язання спільних проблем у таких сферах як захист довкілля, охорона здоров'я, боротьба з організованою злочинністю
• надійність та безпеку кордонів
• підтримку місцевих транскордонних ініціатив з розвитку безпосередніх контактів між людьми.
Протягом 2007-2013 років Євросоюз надасть близько 1 мільярду євро на посилення транскордонного співробітництва. Українські місцеві органи влади, недержавні організації та інші інституції мають можливість отримати фінансову підтримку за трьома програмами співробітництва: Польща-Білорусь-Україна, Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна та Румунія-Україна-Молдова. Також Україна отримає частину фінансування в рамках Програми басейну Чорного моря, та програм-наступників САDSES - Центральноєвропейської Програми та Південно-Східного Європейського Простору.
Ще однією інновацією є запровадження Механізму сприяння реформам управління. Цей механізм надає додаткові ресурси тим партнерам, які продемонстрували найбільші досягнення у реалізації реформ щодо запровадження принципів належного врядування, визначених у Планах дій. Загальний бюджет цього механізму на період 2007-2013 років складає 300 млн. євро.
В 2007 році Україна отримала 22 млн. євро з Механізму сприяння реформам управління на додаток до 120 млн. передбачених в рамках ЄІСП на цей рік. А в 2008 році через цей механізм Україні було надано додаткові 16,6 млн. євро, в той час як сума фінансування в рамках ЄІСП склала 122 млн. євро.
Наступною інновацією є програми Твіннінг та ТАІЕХ (Інструмент технічної допомоги та обміну інформацією). Ці програми є інструментами співпраці між державними органами у країні-партнері та відповідною інституцією у країні ЄС. Метою цих інструментів, які вже довели свою ефективність протягом 2004-2006 років, є удосконалення та модернізація органів влади східних та південних країн-сусідів ЄС.
Твіннінг — це ініціатива Європейської Комісії, що була започаткована для допомоги країнам-кандидатам на вступ до ЄС набути необхідних навичок та досвіду щодо прийняття і впровадження законодавства ЄС, а також контролю за його дотриманням. З 2003 року проекти Твіннінг стали доступними для деяких нових незалежних держав Східної Європи та для країн Середземноморського регіону. Такі проекти надають можливість співпрацювати експертам державного сектору країн ЄС та аналогічних інституцій країн-партнерів задля досягнення конкретних результатів.
Проекти Твіннінг починаються з призначення експерта-радника з країни ЄС, який працюватиме в державних органах країни-партнера протягом усього терміну виконання проекту. Проекти включають низку заходів, що організовані відповідними державними органами, наприклад семінари, тренінги, місії експертів та консультування.
Окрім виконання вимог, викладених в двосторонніх угодах ЄС з країнами партнерами, проекти Твіннінг мають бути спрямовані на розробку структурних реформ. Наприкінці кожного-проекту будь-яка нова чи адаптована система має бути самодостатньою та працювати під керівництвом країни-партнера. Проекти також мають включати певні елементи, що стосуються наближення до законодавства ЄС.
Україна стала першою з країн СНД, де було розпочато реалізацію ініціативи Твіннінг. Станом на другу половину 2008 року в Україні реалізується проекти Твіннінг в таких сферах:
гармонізація стандартів України у цивільній авіації з нормами законодавства ЄС
посилення регуляторної та юридичної складової регулювання енергетичного сектору
впровадження конкурентного законодавства в Україні
зміцнення стандартизації, ринкового нагляду, метрології, законодавчої метрології, оцінки відповідності та споживчої політики в Україні
підтримка співпраці України з Європейським Союзом у космічній галузі
допомога в запровадженні нової системи державного фінансового контролю
посилення діяльності Національного агентства з акредитації України.
Близько 20 проектів Твіннінгу очікують на впровадження, включаючи в таких сферах як: посилення адміністративної спроможності державної митної служби, безпека харчових продуктів, розвиток українського центру сприяння іноземному інвестуванню як основного органу із залучення іноземних інвестицій, допомога Міністерству охорони навколишнього природного середовища України у впровадженні закону про екологічний аудит та деякі інші.
ТАІЕХ - це інструмент зовнішньої допомоги, що надається Європейською Комісією для обміну інформацією з метою розбудови інституціональної спроможності, необхідної для адаптації національного законодавства до європейських норм.
ТАІЕХ був заснований Генеральним директоратом Європейської Комісії з питань розширення у 1996 році як програма, що покликана допомагати країнам-кандидатам в стислі терміни розв'язати питання запровадження законодавства ЄС.
З 2006 року відмінними рисами інструменту ТАІЕХ в Україні є сфокусованість на розв'язанні конкретних проблем розвитку та інтеграції, що вимагає від державних органів влади України ініціативного підходу, самостійного визначення своїх потреб, підготовки і подання заявок та мобільності, що дає змогу використовувати його для вирішення нагальних питань.
У рамках інструменту ТАІЕХ за рахунок коштів ЄС здійснюються такі послуги:
надання експертів країнам-партнерам в якості радників, які допомагають розробляти законодавство у відповідності до норм та стандартів ЄС
навчальні візити, що дають змогу державним службовцям з країн- партнерів вивчити досвід країн ЄС у вирішенні практичних питань, пов'язаних із впровадженням і забезпеченням дотримання норм та стандартів ЄС
організація і проведення семінарів та робочих зустрічей з метою роз'яснення аспектів норм та стандартів ЄС широкій аудиторії.
Впродовж вересня 2006 - грудня 2008 років представники органів державної влади України отримали методичну допомогу в рамках 86 заходів ТАІЕХ (як закордоном, так і в Україні) в таких сферах як безпека та юстиція; внутрішній ринок; транспорт, навколишнє середовище та енергетика; сільське господарство та безпека харчових продуктів; державні фінанси; конкурентна політика та інші.
Протягом тривалого часу Європейський Союз надавав іншим країнам так звану "макроекономічну підтримку". Сьогодні такий механізм співпраці називають "загальною бюджетною підтримкою", оскільки підтримується не лише макроекономічна стабільність, але й надається допомога у впровадженні національної політики та стратегій з таких питань як економічне зростання та зниження рівня бідності. Макроекономічні питання все частіше розглядаються як критерії правомірності під час розгляду можливості надання загальної бюджетної підтримки або галузевої бюджетної підтримки.
Відповідно до правил ЄС, бюджетна підтримка може бути надана, якщо управління державними витратами країни-партнера достатньо прозоре, надійне та ефективне та якщо країна-партнер застосує надані рекомендації в сфері економіки.
Починаючи з 2007 року Європейський Союз запровадив в Україні програму бюджетної підтримки. Кошти бюджетної підтримки надаються безпосередньо в державний бюджет України на реалізацію реформ. Основними секторами, для розвитку яких надаватиметься вказана допомога, є: управління державними фінансами, енергетика, а також процеси реадмісії, тобто повернення нелегальних мігрантів до країн їх походження.
У вересні 2008 року Міністр економіки України, Національний координатор з питань допомоги Європейського Союзу Богдан Данилишин підписав Угоду про фінансування програми зовнішньої допомоги ЄС "Підтримка впровадження Енергетичної стратегії України". Ця міжнародна угода є першим договором, підписаним з боку України в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства, який передбачає надання прямої бюджетної підтримки Україні. Загальний бюджет програми становить 87 млн. євро, з яких пряма бюджетна підтримка - 82 млн. євро, технічна допомога, спрямована на впровадження бюджетної підтримки, - 5 млн. євро. Кошти прямої бюджетної підтримки надходять безпосередньо до державного бюджету України і будуть спрямовані на підтримку реалізації Енергетичної стратегії України. Перелік та пріоритетність заходів, які мають бути здійснені за рахунок означених коштів, визначатимуться урядом України.
У грудні 2008 року Європейська Комісія опублікувала повідомлення про Східне партнерство - ініціативу, що покликана визначити новий вимір політики у Східній Європі. Східне партнерство є кроком до змін у відносинах ЄС з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією, Молдовою та Україною. Цей механізм передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, включаючи перспективу нового покоління угод про асоціацію, далекосяжну інтеграцію в економіку ЄС, спрощення перетину кордону ЄС для громадян за умови дотримання вимог безпеки, посилення механізмів енергетичної безпеки на користь усіх зацікавлених сторін, а також зростання фінансової допомоги. ЄС пропонує більш інтенсивну поточну підтримку реформ країн-партнерів через Комплексну програму інституційного розвитку та нові багатосторонні заходи, які нададуть можливість об'єднати усіх партнерів при вирішенні спільних викликів. Пропозиція нового партнерства включає нові заходи, спрямовані на підтримку соціально-економічного розвитку у зазначених шести країнах, а також п'ять ключових ініціатив, які стануть конкретним свідченням підтримки ЄС.
Поступові розширення Європейського Союзу сприяли все більшому його географічному зближенню зі східними сусідами, а реформи, підтримані Європейською політикою сусідства, наблизили ці країни до нього у політичному та економічному відношенні. Зростає також і відповідальність ЄС за надання допомоги своїм партнерам для вирішення політичних і економічних викликів, що стоять перед ними, а також для підтримки їхнього прагнення тісніших зв'язків, не в останню чергу у світлі конфлікту у Грузії, що відбувся влітку 2008 року.
Для реалізації Східного партнерства буде залучено додаткові кошти. Загальна допомога для шести сусідніх країн, охоплених цією програмою, поступово зростатиме з 450 млн. євро у 2008 році до 785 млн. євро у 2013 році. Це означає, що протягом 2010-2013 років додатково буде надано 350 млн. євро. Крім того, для втілення програм Східного партнерства буде залучено 250 млн. євро, які раніше було заплановано для інших програм в рамках Європейської політики сусідства.
Україна, як основний партнер ЄС на Сході, вже має тісні двосторонні зв'язки з Євросоюзом. Східне партнерство надасть можливості значно посилити спільну роботу на рівні Україна-ЄС, зокрема, у напрямку наближення законодавства України до європейських стандартів. Крім того, Східне партнерство урізноманітнить співпрацю України з ЄС. Фактично, Східне партнерство, яке базується на економічній інтеграції та наближенні законодавства країн-партнерів до європейських стандартів, сприятиме формуванню зон вільної торгівлі між ЄС і Східними партнерами, що, безумовно, укріпить економіку України.
Східне партнерство передбачає поглиблення двосторонніх відносин між ЄС та країнами-партнерами та запровадження нової багатосторонньої основи для співпраці. Основними пунктами цієї ініціативи є:
нові угоди про асоціацію, включаючи глибокі та всеохоплюючі угоди про зону вільної торгівлі
комплексні програми за фінансової підтримки ЄС для покращання адміністративної спроможності країн-партнерів
поступова інтеграція в економіку ЄС із дотриманням асиметрії, необхідної економікам країн-партнерів
заохочення країн-партнерів до розвитку мережі вільної торгівлі між ними, яка може пізніше приєднатися до Економічного співтовариства сусідства
укладення "договорів мобільності та безпеки", які сприятимуть простішому законному перетину кордону ЄС, посилюючи при цьому заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією, організованою злочинністю та незаконною міграцією
вивчення можливості для розвитку трудової мобільності з перспективою більшої відкритості ринків праці ЄС
активізація програм, спрямованих на соціально-економічний розвиток країн-партнерів
створення чотирьох багатосторонніх політичних платформ: демократія, належне управління та стабільність; економічна інтеграція та зближення з політичними курсами ЄС; енергетична безпека; та контакти між громадянами для подальшої підтримки окремих реформ країн-партнерів
п'ять ключових багатосторонніх ініціатив: програма інтегрованого управління кордонами; сприяння розвитку малих і середніх підприємств; сприяння розвитку регіональних ринків електроенергії, енергоефективності та відновлюваних джерел енергії; розвиток Південного енергетичного коридору; та співпраця з попередження стихійним лих і техногенних аварій, готовності до них і реагування
посилення соціально-культурних контактів і більше залучення громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін, включаючи Європейський Парламент.
Значна кількість пропозицій для Східного партнерства вже реалізовані або почали реалізовуватися на двосторонньому рівні між Україною та Європейським Союзом. Серед них Угода про асоціацію, діалог щодо скасування візового режиму, створення зони вільної торгівлі та інші.
Реалізацію Східного партнерства буде розпочато на спеціальному самміті Східного партнерства навесні 2009 року, на якому лідери країн ЄС та країн-партнерів ухвалять політичну декларацію про партнерство, визначать його основні цілі та принципи, а також загальні напрямки процесу співпраці.
